Це історія Наталії (ім'я змінено):
Це почалося ще до війни.
Я працювала на двох роботах, аби встигнути закрити всі платежі. Спочатку була лише втома, а потім — відчуття, що я більше не можу. Я була як робот, кожен день одне і те саме. Лише влітку могла вирватися на тиждень до моря і той тиждень пролітав як одна мить.
А потім почалася війна...
Повітряні тривоги, літають ракети, шахеди, чуєш вибухи і не знаєш куди прилетить, страх за близьких і рідних. А згодом навіть перестала ховатися, стало всерівно що трапиться...
Сьогодні я прокидалася і думала: 'Навіщо взагалі вставати з ліжка?' Мене дратувало все — колеги, друзі, навіть власні діти. Я втрачала себе.
Навіть склянка холодної води не освіжає, а здається важкою. Сонце за вікном не зігріває, а дратує своєю яскравістю. Всі звуки зливаються в один гул, який лише посилює тривогу.
Я спробувала медитації, спорт, читала книжки про емоційний інтелект, пробувала алкоголем підняти настрій. Але нічого не змінювалося. Кожен день був схожим на попередній — безбарвний, порожній. Я розуміла що попереду на мене чекає депресія і вигорання
І одного дня мені трапився пост про гіпнотерапію. Я була скептично налаштована, але вирішила спробувати і придбати курс.
На першій сесії я лише плакала.
На другій — відчула, як внутрішня напруга трохи розслабилась.
На третій — вперше за довгий час заснула без важких думок.
А після п'ятої — я прокинулась без відчуття страху.
Я навіть забула, як це — відчувати легкість зранку.
Тепер я знаю, що таке бути в гармонії зі своєю енергією. Я повернула впевненість у собі. Вперше за довгий час мені хочеться жити.